ЯК СОНЦЕ…

Як  сонце  спочиває  на  горі-вершині,  —
Вінчається  любов  у  сяючій  короні,
З  коштовностей-скарбів,  розсипаних  зі  скрині, 
І  возвеличується  на  небеснім  троні.

Довкруж  роса  розсіює  сріблясті  блиски
На  кожну  сплячу  квітоньку  в  пахучих  травах,
Наблизив  горизонт  проміння  до  колиски  —
Палахкотить,  переливається  в  загравах.

Призахідні  вітри  направились  до  річки,
На  відпочинок  аж  до  ранку  —  є  причина  —
На  них  принадливі  вичікують  смерічки,
В  розмитих  сутінках  з  блакитними  очима.

Самодостатній  місяць  виглянув  з-за  штори
Хмарок  —  насолодитися  п’янким  весіллям.
Кохання  душ  розширює  земні  простори,
Залюблених  і  зачарованих  привіллям.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2019
автор: Lana P.