Такі святі довкола, хоч клади за образ,
Такі вже праведні, що хоч одразу в рай.
А лиш зачепиш пальцем, кинуться, мов кобри,
Отруту впорснуть в кров і відповзуть на край.
Такі масненькі з тими, хто хоч трохи вище,
Хто має славу, гроші, силу, булаву,
А тих, хто нижче, віднесли б на попелище.
А тих, хто нижче, затоптали б, мов траву.
Хрести на грудях ставлять, моляться у храмі.
Та хіба Богові приємні їх слова?
Коли у ґрунт кидають не любов, а камінь,
Щось добре вийде в час, коли прийдуть жнива?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839660
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)