Ще до небесного вікна,
Не доторкнулись сонця коси,
А вже землею йшла війна,
і танками гасила роси.
Згадаєм тих, кого вона,
Забрала назавжди до себе,
Згадаєм тих, хто йшов до дна,
Щоб нам блакитнішало небо.
І не забудем ні на мить,
І не пробачимо нікому,
Сплюндрованих десятиліть,
Пожежі у своєму Домі.
Запалим вогник. Помовчим
Хвилину, що не має краю,
Бо наша пам'ять – то не дим,
А свічка, що не затухає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839619
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Стяг