Торкнулись пальці ніжно фортеп'яно,
Мелодія про зустріч нагадала.
І ті слова, що говорив:" Кохана"...
Від щастя, птахом в небо я взлітала.
Мелодія помандрувала в літо,
Виднілось поле, маки і волошки.
В лице дихнув нам прохолодний вітер,
Побудемо, ще тут, коханий трошки.
Біля верби посидимо хвилинку,
Послухаєм, про що шепоче річка.
Вона спішить кудись, немає спинку,
З'явилась в небі хмарка невеличка.
І ось мелодія вже стелить листом,
То ми потрапили з тобою в осінь.
Вона у кольорах така барвиста,
Прощальну пісню журавлі голосять.
Мелодія ввібрала ноти ніжні,
То вже зима у вальсі закружляла.
І падали сніжинки білосніжні,
Вони стелили біле покривало.
З тобою не страшні́ нам заметілі,
Мелодія у весну поспішала.
З'явились квіти на деревах білі,
Весна нас у свої обійми взя́ла.
Все тихше... тихше... і уже piano,
Рука останні такти догравала.
Лишилося самотнім фортеп'яно,
Мелодія про тебе нагадала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)