ЩОБ ЖИТТЯ ЗАЦВІЛО

Ти  прапрадіду  теж  була  мати,
Україно!  По  –  іншому  Русь!
Хочуть  знову  Тебе  зруйнувати,
Я    за  тебе  щоденно  молюсь.

Повернулись  Франко  і  Шевченко,
Козаки  гострять  знову  шаблі.
Б’є  у  дзвони  славетна  Костенко,
Хоч  вже  люди  не  ті  на  землі.

Нема  злагоди  в  нас  серед  люду,
Брат  на  брата,  немов  рать  на  рать.
До  корита  спішать  звідусюди,
Бо  нажитися  «руки  сверблять».

Ти  розквітнеш,  моя  Україно,
І  згадають  тебе  ще  не  раз.
Бо  Господь  дав  і  доню,  і  сина  -
Квітка    Ліна  і  мудрий  Тарас.

Кинь  амбіції  і  вознесися,
В  тебе  мудрості  видно  чоло.
Живи  в  мирі,  ні  з  ким  не  сварися,
Зроби  все,  щоб  життя  зацвіло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839557
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: Віталій Назарук