Коротше не буває



       
         Поема  без  переривів


                               «Зрілий  як  молодіє  –
                               радіє»  І.Ш.

Дружина  моя
говорить  тілом.
Кому  народив  Бог  дружину
                               несмілу...
І,  вибачаюсь,  який
                               «звук  тіла»?
Бо  в  чиї  попаде  оце  руки,
такі  чесна  жінка
                               видає  звуки!
Які  «звуки  тіла»?


Кому  народив  Бог
                               долину  несмілу
ніжні  барви
сопілку
тягниноса-горілку
дике  сонце
ряднище  
                     й  просту  перепілку
плідність
дикі  канйони
плачинду
проростання  
і  літні  обжинки
а  мені  жінку  –
вона  говорить  тілом!


Чи  мені  не  подумать  
                         щось  краще
                         і  більше?
Он  послатись  на  Бога
а  Він  посилається  на  Седакову
стрівсь  їй  дід-римлянин
мав  щастя  підкову
дарував  їй  щастя  підкову
сказав:
«Я  теж  люблю  поезію,
лише  не  у  віршах...»
Що  більше?
А  взнав  я  –
                               й  що  більше...


Кому  платину
плату  й  лопату
серця  вічні
і  дорослість
й  обжинки
а  мені  подав  
Він  –  жінку...


Любов  говорить  
й  літера  «б»  гривою
підлітає
не  йди,  євреє,  до  Ідумеї
головне  говоріння  тілом
й  ще  головне  –
                           хто  побіля  неї...


в  неї  в  тілі  тканина
ніби  «молекули»
для  вічної  Одісеї
(вона  моя  дружина
нехай  любов  говорить)
вона  говорить  тілом!


каже  –  це  вперед  виступає
                               з  неї
                               вічна  поезія

вона  безпечна,  хоч  любить  
слово
вона  щедра  –  його  не  ловить
душа  чиста  є  і
кохає  її  Бог-Слово

19.06.2019,
Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839544
Рубрика: Поема
дата надходження 21.06.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович