Літо йде босоніж

Травами  шовковими  літо  йде  босоніж,
Біла  вишиванка  і  великий  бриль,
Шаровари  сині  та  широкий  пояс,
У  руках  тримає  ще  й  батіг  Петрів.

Та  коса  на  плечах,  наче  лезо  гостра,
Поклепав  господар  ще  заздалегідь,
Вийде  на  зелений  цей  безмежний  простір,
Заходиться  класти  трави  у  покіс.

І  запахне  сіно  свіже  та  духмяне,
Бо  суниць  у  ньому  дивний  аромат.
І  мені  дитинства  роки  нагадає,
Які  не  повернеш  ти  уже  назад.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839515
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.06.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський