Гуляє маленька дитина по полю,
Гуляє, блукає зовсім одна,
Хтось каже: " я в далині постою,
Хіба це моя біда".
Вона ж бо підійде і ніжно за руку,
"Ходімо я зараз щось покажу"
І ти підеш бо відчуєш муку,
"Ходімо я щось розкажу".
Вона піде з тобою по полю,
Вона покаже своє життя,
Свою хатину, до того бою,
Який забрав усе без пуття.
Вона покаже свою альтанку,
І маму з татом і сестри й брат,
Як по сімейному всі разом до сніданку,
Й як потім страшно опустився "град"
Як потім все, бах! Загорілось,
І непроглядна, чорна пітьма,
Сюди сама вже повернулася,
Маленька і загублена душа...
Вона тепер у полі сама ходить,
Шукає дому, а його нема...
Тепер і вишня вже не вродить,
Вона й сама загублена душа.
Маленьке серце, повне любові,
Й страшні реалії жорстокого життя,
Вона без нікого, одна тут у полі,
Вона ще дитина, вона вже була...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839400
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2019
автор: Софія Яценко!