Життя – це гра, немов у шахи,
Є біле/чорне, зло/добро,
Де біль живий залишить знаки,
І плаче серце під ребром.
У світлих сил своя корона,
У злих подвійний підлий щит,
І лиш любов є оборона,
Лиха підтримка йде з-під плит.
Винити Бога лиш помилка,
Він рак чи біди не прислав,
Це сутність з пекла любить крики,
Своїх веде на п'єдестал.
А нечисть точить гострі ікла,
Під шкіру глибоко ввійдуть,
Від цього зводить числі крила,
Та гідність з честю все ж живуть.
Де меж нема – нема й законів,
І їх добро не перейде,
Огида ж давить вже у скроні,
І щастя в пазурі бере.
Та пам'ятай, що з кожним кроком,
До краю ближчим ти стаєш,
Пішак де змінює корону,
Життя в раю там обереш,
За сльози, втрати, горе, муки,
За те, що колір не змінив,
Коли клювали серце круки,
Все рідне в правді боронив.
Стоять дві чаші з терезами,
В одній є влада, гроші, кров,
А в другій сповнена сльозами,
З кришталю чиста є любов,
Спокуса кличе ніжно-ніжно,
Та ти з дороги не звертай,
Хоч там усім ще й досі смішно,
Розплата буде – так і знай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839295
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2019
автор: Galkka2