ЖИВУ

Палав…Згорів…Та  не  до  тла.
Душа  не  спалена  на  попіл,
Не  весь,  ще  з  димом  в  небесах,
І  почуття  не  всі  ще  в  комі.

Ще  дуб  не  зрубаний  на  брус,
З  якого  хрест  виготовляють,
Щось  ще  намотую  й  на  вус,
Коли  в  мій  бік  слова  кидають.

Живу  все  рідше  в  суєті…
Не  все  на  світі  вже  цікавить,
Лиш  яблунь  цвіт  знов  на  весні,
Змахнути  крилами  ще  манить.

Кохаю…Вірю…  Ще  закиль,
Вітрила  служать  в  сірих  буднях,
Та  ріже  воду  життя  кіль,
Я  не  зневірився  у  людях.

Допоки  не  згорів  до  тла,
Я  іскру  й  ближньому  дарую,
Якщо  і  Муза  вже  німа,
Думками  в  сіре  день  малюю.

Коли  спить  слово  у  душі,
Я  теж  мовчу  –  мов  вуглик  тлію
І  знов  пригадую  вночі,
Свою  нездійснену  ще  мрію.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2019
автор: Ярослав Ланьо