Я тебе прив’яжу до себе

Я  тебе  прив’яжу  до  себе,
Ти  не  смійся,  я  міцно  зв’яжу.
Нитку  шовкову  ткало  Небо:
Це  -  навічно,  -  тобі  я  кажу.

Кохання  коріння  гаряче
Із  грудей  та  у  груди  віддам.
Радість,  біль,  хай  і  ворон  кряче,
Все  навпіл  розділю,  то  є  храм.

Храм  душі,  що  живе  у  тілі,
Я  до  рани  тобі  прикладу.
Не  ворожка,  не  тямлю  в  зіллі
Та  без  тебе  уже  не  живу.

В  думці,  в  словах,  в  сні  та  бажаннях,
Кожну  мить  у  мені  ти,  в  мені.
Зло  чи  ласка?  Те,  без  вагання,
Я  живу,  доки  жити  весні.

17.06.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2019
автор: Валентина Ланевич