Як далеко потрібно відійти, щоб щось побачити

Блукати  вологим  парком,
Виводити  круг  стежками.
Шукати  сліди  з  азартом
Ведмедів  стрибучих  Гаммі
Чи  ельфів  в  дубовім  листі,
Чи  днів  учорашніх  віхи.
Спіральні  плести  орбіти
Й  вдавати,  що  в  нормі  стріха.
Вмивати  алеї  сіллю  –
Солити,  щоб  збереглися
Натхненні  любов’ю  миті
В  зеніті  бажання  жити.
Почати  маршрут  спочатку,
Та  йти  у  ті  самі  хащі  –
Прокляття,  дарунок,  фатум?
Все  важче,  щоразу  важче
У  ритмі  ступати  з  серцем,
Що  скаче  у  грудях-рамі,
Увись  так  нестримно  рветься  –
Ельфійських  вогнів  піснями
Освячено  шлях  блукальців,
Що  згадок  не  гублять  в  мріях.
Дістатись  їм  світла  вдасться  
Віри,  Любові,  Надії  –
Крізь  терни  до  зірок.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838986
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2019
автор: Серафима Пант