МОЖЛИВО

Холод  спустивсь  з  небес,
Біля  ніг  моїх  ліг,
Я  посадив  бузок,
Та  його  не  зберіг.
Запах  бузку  в  душі,
Ти  за  любов  прости.
Двоє  ми  по  межі,
Маємо  хрест  нести.

Часто  приходиш  в  сни,
Знаю  не  любиш  мене.
В  цьому  немає  твоєї  вини,
Може  ще  все  мине…

Хочу,  щоб  знала  ти,
Що  я  люблю  тебе.
Ти  за  любов  прости
І  не  картай  себе.

Я  тепер  посадив
Білий  бузок  в  саду.
Коли  душа  болить,
Завжди  до  нього  йду.
Запах  бузку  в  мені
Буде  завжди  цвісти.
Краще  згорю  в  вогні,
Ти  за  любов  прости.

Часто  приходиш  в  сни,
Знаю  не  любиш  мене.
В  цьому  немає  твоєї  вини,
Може  ще  все  мине…

Хочу,  щоб  знала  ти,
Що  я  люблю  тебе.
Ти  за  любов  прости
І  не  картай  себе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2019
автор: Віталій Назарук