*******
Міжконтурний світ, межичасся, міжфоновий іній,
І сонячний диск виглядає несправжнім і сивим…
На площі віконного скла проростає курсивом
Історія літ королівства засніжених ліній.
В льодових покоях навік заколисаний сумнів,
Застиглі видіння в повітрі заплетені мостом,
А там, на дзеркальній поверхні між зюйдом та остом,
Пустими вітрилами знітились тіні безшумні.
Насниться сюїта для флейти–стріли льодяної –
І в лінзах століть заніміють здивовані скальди,
І крига колон обізветься глибоким контральто –
Вже вкотре із рук висковзає сріблясте каное.
І може, не варто блукати в безмір’ї суміжнім?
І може, зчарує та біла захоплива зброя,
Стрункої основи, єства кристалічного прояв,
Недвижимий насип крижинок в годиннику сніжнім…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838784
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2019
автор: Олена Квітень