Я не багато що писав,
Я не багато що творив.
І не сказати б що страждав,
І не сказати б що любив.
Отак за вітром полетів
У край невпевненої ночі.
Де ізсередини горів,
І в той же час... зігрітись хочу...
І хоч надворі тепле літо,
Думки накрила люта злива.
В цей час невизнана еліта
Співає пісеньку глузливу:
Про слабкість серця і бажань,
Про поступ мріям й почуттям -
Коли не треба знань і звань,
А лиш єдине забуття
Рятує нас від каяття.
Шестикрил. 12.06.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838611
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2019
автор: Шестикрил