ШВИДКА НАСТЯ

В  тиші  життя,  в  черепашій  знемозі,
у  передгроззі  нового  витка,
знай,  що  зустрінеш  її  на  дорозі.
Майстер  напасти  –  Настуся  Швидка.

Не  приповзає  ніколи  поволі,
довго  на  обрії  не  маячить.
Рученьки  в  Насті  напрочуд  проворні.
В  них  же  –  від  спокою  твого  ключі.

Має  для  цього  причину  вагому.
Може  зненацька  застати  в  метрі,
в  дзені,  на  другій  поличці  вагону,
з  ворогом  –  в  полі,  в  пилюці,  на  прі.

Виб'є  у  сенсі  й  в  ефірі  прямому
з  тебе,  мов  пил  із  подушки,  думки.
Швидша  від  світла  і  глибша  від  "ОМу".
Голос  її  –  непристойно  дзвінкий.

Місця  нема,  де  не  може  напасти.
Вічна  загроза.  Неждана  гроза.
Будь  ти  шахрай  і  убивця...  чи  пастир,  –
плани  і  стежечки  переріза.

З  виду,  –  дівчина  біленька,  пухнаста,
мила,  ніколи  не  лізе  у  спір.
Радо  нагряне  шаліюча  Настя  
саме  в  ту  мить,  як  забудеш  папір.

Викрутить  нерви  й  кишки  всі  назовні.
Вирячить  очі  і  вип'є  твій  піт.
Довго  сидітимеш,  ніби  на  зоні,
ніч  під  затиснуту  кнопку  "repeat".

Знову  і  знову  чигатиме  Настя.
Хай  не  здригнеться  при  цьому  рука.
Гузно  підтерши,  гарикнеш  їй:  "Баста!"
Нащо  така  "допомога"  –  Швидка?

©  Сашко  Обрій.

*  -  діарея,  пронос  (народний  вираз).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838562
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Олександр Обрій