Еверест (Мовчання)

Хтось  здіймається  вперто  щоденно  на  свою  вершину,
А  інший  повсякчас  спадає  з  неї.
Хтось  шукає  свою  прекрасну  та  чарівну  шипшину,
Уявляє  чи  думає  про  неї.

Хтось  теревенить  нікчемно  й  даремно,
А  хтось  мудро  мовчить.
Хтось  чекає  слушного  часу  щемно
Чи  шалено  кричить.

Хтось  весь  час  себе  чи  когось  контролює
Чи  шукає  золоту  середину.
А  хтось  якусь  мить  чи  життя  нівелює,
Не  знаходить  кохану  людину.

Хтось  знаходить  своє  справжнє  місце.
Хтось  зачіпає  когось  за  живе.
Хтось  скручує  скарби  у  кільце.
Є  відблиск,  що  усе  переживе.

У  кожного  свій  Еверест,
Який  так  далеко  чи  близько,
Своє  сприйняття,  свій  протест,
Від  яких  шершаво  чи  слизько.

                                                                                                                                                                                                                             08.02.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838554
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2019
автор: Оля Тимошенко