Вибрало кохати серце карооку….

Вибач,  та  на  зустріч  не  ступити  кроку  
Я  тепер  попався  в  пастку  назавжди
Вибрало  кохати  серце  карооку
А  де  очі  карі  –  спокою  не  жди…

Не  піду  питати  у  циган  про  долю
Не  заплачу,  -  мужньо  вистою  в  бою
Як  травневий  вітер  обікрав  тополю
Так  і  я  розтратив  молодість  твою

І  летіли  стріли  сірих  чар  у  спину  
Крадькома  реальність  валячи  з  під  ніг  
Я  не  вартий  вічність,  але  на  хвилину  
Подаруй  не  погляд  –  свій  цнотливий  сміх  

Знаю,  -    я  для  тебе,  лиш  момент  пройдешній  
Недолуга  згадка,    неглибокий  слід  
Та  в  діла  духовні,  у  діла  сердешні  
Здайся,  не  кривляйся,  манячи  услід  

Заплітають  коси  вже  вітри  весняні
І  уста  червоні  на  чужій  щоці
Я  колись  важливе  не  сказав  коханій
Я  колись  пастельні  вибрав  олівці

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838394
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Тарас Слобода