Людина дощу

Ти  з'являєшся  в  дощ,  так  неждано  завжди.
Раз...  і  вже  парасоля  мені  не  потрібна.
На  асфальті  вогкім  сонце  сушить  сліди,
От  лиш  тільки  були  і...  за  мить  якусь  бліднуть.
Не  зустрінемось  ми  через  антициклон,
Місце  забронювала  на  місяць  тут  спека.
Лиш  би  нам  не  забути  як  пахне  озон
І  як  грім  гуркотить  десь  далеко-далеко...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838390
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2019
автор: Патара