- У мене хитається зуб, - сказала маленька Адрі мамі, пальцем розхитуючи зуб.
- Облиш, - наказала мама. Зуб випаде сам тоді, коли йому потрібно.
- Але я не можу довго чекати! – обурилася Адрі. Я хочу, щоб до мене прилетіла Зубна Фея.
- Навіщо забивати дитині голову усякими дурницями? – промовив дідусь, який сидів на дивані і дивився телевізор.
Адрі не зрозуміла, до кого промовляв дідусь. Чи то була його реакція на телепередачу, чи він звертався до мами.
Сім’я після вечері зібралася у вітальні. Дідусь дивився телевізор. Тато втупився у екран телефону. Лише бабуся та мама з цікавістю перезирнулися між собою.
- Адрі, навіщо тобі Зубна Фея? – запитала бабуся.
- Я хочу, аби вона за мій зуб подарувала мені FingerLings, - відказала Адрі.
- Фінгер… що? – не второпала бабуся.
Мама взяла планшет і, натиснувши декілька разів на екран, подала бабусі.
- То така невелика інтерактивна іграшка на палець, - сказала мама.
Бабуся поглянула на екран планшету. «Оця зелена мавпочка?» - запитала вона.
- Ні, я не хочу зелену мавпочку! – закричала Адрі. Я хочу рожеву панду!
- Там що, ще й панди є? – запитала бабуся.
- І не лише панди, а й інші звірі, - відповіла мама.
Адрі притулилася до бабусі і зашепотіла на вушко: « Розумієш, бабусю, FingerLings – то така маленька іграшка на пальчик. Вона буде жити у мене, а я гладитиму їй чубчик. Тоді вона закриватиме очі і щось солодко бурмотітиме. Але я дуже, дуже хочу рожеву пандочку.»
Бабуся нічого не відповіла і лише знизала плечима.
- Мамо, - не вгавала Адрі, - можна мені цукерку? Малесеньку! Однесеньку! Ми ж уже поїли. То можна?
- Гаразд, - погодилася мама.
Адрі розгорнула з фольги шоколадну плитку і, відломивши один квадратик, поклала його на язик. Хрум, хрум, хрум – захрумкотіла солодким смаколиком дівчинка. Та раптом зупинилася, поворухнула язиком, а потім засунула пальці у рот і дістала звідти маленький зубчик.
- Випав!Випав! – закричала вона радісно. Я побіжу писати Зубній Феї лист про FingerLings.
Останнє, що чула дівчинка, біжучи сходами наверх у свою кімнату, була ціна чогось, що коштувало половину бабусиної пенсії. Та дівчинка вже не дослухалася до розмови дорослих.
У своїй кімнаті вона взялася до справи. Спочатку із кольорового паперу склеїла рожевий конверт. Потім приклеїла до нього червоне сердечко-наліпку та жовту зірочку. І золотим фломастером підписала: «Любій Феї від дорогої Адріаночки».
На звороті конверту срібним фломастером двічі (зліва та справа) написала «I love you» та намалювала золоте сердечко.
Далі дівчинка взяла жовтий папір і по краях розмалювала його срібними сердечками. А в центрі золотим фломастером написала:
« Люба Феє! У мене сьогодні випав зуб. Я дарую його тобі за FingerLings. Я хочу рожеву панду!»
Адрі вложила лист у конверт та заклеїла його наліпкою із принцесою.
- Час спати, люба, - сказала, заходячи бабуся.
Адрі почистила зуби, вбралася у піжаму і лягла у ліжечко.
- Добраніч, моя люба, - промовила бабуся і вимкнула світло.
Серед ночі Адрі прокинулася. В кімнаті сяяло дивне світло і лунала чарівна музика. Її погляд упав на приліжкову тумбочку, де лежав лист.
Біля листа сиділа маленька, як FingerLings, фея. У неї було біляве волосячко, зібране у високу зачіску, рожева сукня та блакитні крильця з блискітками.
- Люба моя Адріаночко! – промовила Фея. Панди я поки що не знайшла. Може, ти погодишся на мавпочку?
- Гаразд, - відказала Адрі. Можна і мавпочку. Тільки рожеву і з глітером.
Зубна Фея зробила рух рукою. У повітрі засяяли срібні іскорки і на краєчку тумбочки з’явилася фіолетова коробка. Білими літерами на коробці було написано «FingerLings».
Адріана прожогом кинулася відкривати коробку. В коробці виявилася голуба куля. Адрі розірвала обгортку і побачила рожевий футляр. Дівчинка натисла на кнопку, футляр відкрився. Всередині сиділа зелена мавпочка без блискіток.
Адрі скривилася. Чубчик у мавпочки був пластмасовий. Очі намальовані.
- Це підробка! – закричала Адрі. Це не оригінальна FingerLings! Я хочу, щоб ти забрала її і принесла мені оригінальну! Я хочу мавпочку, але рожеву і з глітером! Негайно поміняй!- наказало дівча. А потім, подивившись на Фею, додала: «Будь ласка!»
Фея сиділа на краю тумбочки, підперши щічки руками.
- Люба Феє! – промовила, оговтавшись, Адріана. Якщо я образила тебе, то пробач мені, будь ласка. Я тебе люблю! Я більше ніколи не докорятиму тобі, але я дуже хочу оригінальну FingerLings. І обов’язково з глітером, з такими блискітками, як і у тебе на крильцях. Обіцяю, що я тебе ніколи не забуду. Лише виконай моє прохання.
Фея підвела голівку, подивилася сумними очима на Адрі і промовила:
- Люба моя Адріаночко! Мені дуже прикро, що тобі не сподобався мій подарунок. Я старалася, як могла. Але іграшки виготовляють люди. І я зовсім не винна у тому, що так багато підробок, тобто – не оригінальних іграшок.
Тепер я розгублена і не знаю, що мені діяти. Я боюся, що знову принесу тобі не оригінальну іграшку. Мені дуже шкода, але я змушена повернути тобі твій зубчик.
Хоча він мені дуже дорогий.
Ти дорослішаєш, люба моя Адріаночко. І скоро я вже не буду прилітати до тебе. Адже у світі так багато малих діток. Але знай, що я тебе дуже сильно люблю.
Саме тому я приносила тобі іграшки за усі твої зубчики, а не лише за перший. Твої зубчики зберігаються у спеціальній кришталевій вазі. І кожен зубчик наповнений спогадами про твоє дитинство.
- То ти не принесеш мені іграшку? – вигукнула Адрі. Тоді забирай зуб і можеш мені нічого не приносити, – ображено промовила дівчинка і заплакала.
- Не сумуй! – почувся лагідний голос Зубної Феї. Я буду пам’ятати тебе завжди! Я тебе люблю!
Враз зникла чарівна музика і дивне світло. В кімнаті запанував морок. І лише ображена Адрі рюмсала під ковдрою.
***
Адріана прокинулася пізно. У вікно яскраво світило сонечко, а з кухні доносилися голоси бабусі та мами. Дівчинка потерла кулачками сонні очі і глянула на тумбочку, де вона залишала конверт.
Конверта не було. На краю тумбочки лежала цукерка.
Маленька Адрі попрямувала на кухню. Ще з дверей у бабусиних руках вона побачила фіолетову коробку, яка була дуже схожа на коробку неоригінальної зеленої мавпочки. «І в десять разів дешевше…» - почула вона слова мами, промовлені до бабусі. А бабуся швиденько заховала коробку на найвищу полицю кухонної шафи.
- Мамо, - сумно промовила маленька Адрі, дивлячись на цукерку. Невже Зубна Фея більше ніколи до мене не прилетить?
- Не знаю, доню, можливо, прилетить, - тихо промовила мама, цілуючи голівку донечки. Лише дозволь їй приносити ті подарунки, які вона сама вибере для тебе.
- Не забивайте голову дитині усякими дурницями, - промовив дідусь, заходячи на кухню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838389
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Мазур Наталя