…

Умилась  ніч    туманом  наостанок,
За  посторонки  тягнуть  півні  ранок.
Прибрав  шатро  понад  землею  Всесвіт
Й  ховає  разом  з  зорями  у  безвість.

До  неба  трави  підняли  долоні,
Вже  й  очі  протирають    квіти  сонні…
Сплило  й  червоне  жариво  на  прузі,
Бліда  ж  зірниця  мов  завмерла  в  тузі,

З  небес  німотно  дивиться--  не  блимне--
На  розсвітання  прохолодно-димне…
Тривожиться  за  когось  і  не  гасне,
Готова  вмить  до  ніг  його  припасти…
Щось    стримало  незриме,  потаємне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Valentyna_S