Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Ольга Калина