Казка життя

Життя  своє  прожив  неначе  в  казці,
Господь  на  небі  казку  цю  писав,
Страждання  знав  і  знав  Господню  ласку,
І  вітер  часто  гнув,  та  не  зламав.

І  засипала  снігом  хуртовина,
Та  я  ішов,  на  зло  усім  вітрам,
Збивав  до  крові  часто  я  коліна,
Але  вогонь  в  душі  моі  палав.

Й  Фортуна  усміхалася  до  мене,
Ота,  що  долею  усі  зовуть,
Ви  скажете:"Що  у  житті  ще  треба?"
-Прожить  життя  достойно,  -  не  схибнуть.

Любові  у  житті  я  знав  немало,
Із  чаші  пив  в  житті  я  біль  і  щем,
Згадав  і  серце  знов  закалатало,
Як  цілувавсь  під  зоряним  плащем.

Я  згадую,  як  пахла  дома  м"ята,
Любисток,  що  за  хатою  росте,
Як  пестила  мене  в  дитинстві  мати,
Ці  спогади  у  серці,  то  святе.

Я  згадую  оту  найпершу  квітку,
Що  дівчині  я  вперше  дарував,
І  посмішку  іі  оту  чарівну,
Як  вперше  я  іі  поцілував.

Запрошення  на  перший  з  нею  танець,
Коли  від  щастя  й  радості  п"янів,
Коли  від  щастя  серце  калатало,
Й  не  міг  сказати  все  що  я  хотів.

Як  вперше  проводжав  іі  додому,
Те  вперше,  що  було  в  моім  житті,
Я  згадую  ночами,  й  знову  й  знову,
Купаюся  у  вирі  почуттів.

О,  весни,  весни  юності  моєі,
Багато  я  б  за  вас  в  житті  віддав,
Я  так  скажу  -  Господь  Святий  на  небі,
Життя  мені  прекрасне  дарував.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838222
Рубрика: Лирика
дата надходження 09.06.2019
автор: Амадей