У пекучому болі страждає,
Немов птах з обгорілим крилом,
Та країна, що сина ховає,
Що вдихає від постріла дим.
А це діти, чиїсь це все діти,
Це батьки і сестри й брати,
Тим, хто зробив це у пеклі горіти,
Хай будуть у нього страшніші шляхи.
А ріки крові, що вже пролито,
А море сліз, не зупинить ніхто,
І кожного року страшне для них літо
Бо день за днем не стає одного...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837975
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Софія Яценко!