Плач трави

Цих  покосів  повінь  запашна
І  квіток  мозаїка  строката!..
Даленіє  цяткою  човна
У  любистку  викупана  хата.

День,  мов  кінь,  пустився  навпрошки,
Лиш  на  сонці  блиснули  підкови.
Голосами  вдарились  пташки
Об  тінисті,  сонні  ще  діброви.

Мов  пацьорки,  блимає  роса,
Золотиться  липа  кучерява,  
І  твоя  наклепана  коса
Тонко  так  посвистує  у  травах.

Ще  ранкове  сонце  не  пече,
Межи  гір  крадеться  жовтим  лисом.
І  здається,  що  твоє  плече
Небо  простромило  мідним  списом.

Що  твоя  занесена  коса,
Ніби  меч  над  серцем  полонини…
Що  ота  розбризкана  роса  –
Плач  трави,  пекучий  і  полинний.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837959
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Наталя Данилюк