Рідний батьку Назарію, нам усміхнися з дитинства,
у обіймах зігрій, як при зустрічах ти зігрівав.
Хай усмішки твоєї проміння ласкаве і чисте
нагадає ту пісню, що вперше ти нам заспівав.
Твої очі нам світять у кожній палаючій ватрі,
твоє слово палке нам видзвонює вітер з Карпат.
Голос твій, що звучить яворинно, блаватно,
українцеві в душу на довгіїї роки запав.
Скільки юних сердець ти примусив яскраво світитись,
залишивши у кожному частку своєї душі.
Золотою зорею ти світиш сьогодні над світом
у пісеннім вінку, що у спадок ти нам залишив.
Ми пливем журавлями над нашим заквітчаним краєм,
ми розправили крила, що, батьку, ти нам передав.
Україну свою ми так палко і ніжно кохаєм,
як і ти вірним сином її до останку кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837931
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Славомир