Я б харчувався усіма сонцезаходами
і пив би дощі,
милувався б красою широких полів,
дивився б на місяць
як повелителя ночі
і трави, і квіти пожирав би пером,
проте зобов’язався грати у піжмурки
із смертю,
і коли вона мене знаходить,
погляд стає скляним,
бо бачу німецькі ножі
якими можна розрізати не
лише рибу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837911
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2019
автор: Immortal