Моя душа – військовий полігон,
Щодня проходять тут навчання боєм.
Які ввідні координати? Де кордон?
Ким буду – дезертиром? Чи героєм?
Героєм – страшно… дезертиром – легше…
Беззбройний, перетну межу ганьби…
Став зрадником сьогодні вперше,
Сховавши залишки сумління у торбИ.
А разом у совістю сховав і власну душу.
Замкнув замком, щоби ніхто не вкрав.
Її я вартувати пильно мушу,
Ще, не дай Бог, погляне із дзеркал.
Бо дезертиру совість не потрібна,
Отрута, яка спокою не дасть.
Вона лише героям необхідна.
Хто не герой, тому до неї зась!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837602
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Волинянка