ДІЖА КОХАННЯ

Високе    небо  освітила  діжа,
Навколо  неї  зорі  у  танку.
Вечірні  хмари  небеса  мережать,
Сліди  лишають  зорі  на  льоту.

Пр:  А  ми  удвох  в  човні  посеред  ставу,
Сухими  стали  весла  у  човні.
Кохання  просять  вечорові  трави,
Духмяні  квіти  рідної  землі.

Цілую  руки  і  духмяні  коси,
Ти  горнешся  легенько  до  плеча.
В  траві  чекають  нас  холодні  роси,
Де  перший  промінь  вгору,  мов  свіча.

Пр.

Коли  кохання  залоскоче  душу,
Вечірні  зорі  підуть  у  танок.
Росу  із  кіс  своїх  прошу  не  струшуй,
А  ними  прикраси  життя  вінок.

Пр.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2019
автор: Віталій Назарук