Такої, як я, не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Дарую вам щире слово,
А в серці палає ватра...
А шлях, не такий простенький
І люди у ньому різні.
Десь плакало моє серце
І ду́мки були нарізно.
І сльози тепер - не сльози.
Із досвідом в серці - криця.
Де була в житті невдача,
Там стала мала дрібниця.
І була у мене радість,
Кохання й маленькі діти.
Я досі щаслива мама
Для того, щоби горіти.
Для того, щоб бути світлом,
Тому називали «Сонцем».
Заходили в хату мрії
І хмари в моє віконце.
А я понад все на світі -
Любила, хто і не любить.
І знала, що Бог - предвічний
Прощає, хто словом студить.
Знаю, такої не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Бо кожна людина в світі
Є цінність і чогось варта.
Тому не у тіні серце, -
Відкрите, справдешнє... в шрамах.
Живу, бо насправді - сонце,
Із серцем - «гостинна брама».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА