Хтось розсипав оксамити в темнім небі над селом,
То весна стрічалась з літом, доторкалася крилом.
Вечір теплий посміхнувся, він хотів обняти двох,
У туман взяв загорнувся, ліг на прохолодний мох.
Прислухалася до тиші річечка у самоті,
Вітер вітами колише і пісні співа вербі.
Підхопила пісню жаба в очереті ква... та... ква,
Аж прокинулась кульбаба, то не пісня а нудьга.
Щось в траві зашерхотіло і з'явилися вогні,
Світло світлячки включили в казку поведуть вони.
Цвіркунець завзято в травах, личко у росі вмивав,
Тихо було у дібровах, літо весну цілував.
А вона так зашарілась і промовила... Вже час...
Нічка в озеро дивилась, літо поспіша до нас.
Ми його зустрінем радо, посміхнемося йому,
Знову оживуть левади і всім буде не до сну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837269
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)