Таня мило, до люстерка
Кривить носа і моргає
На обличчі мов веселка
Справжня лялька виглядає
Фарби сині і рожеві
На повіках і на щічках
Ще й парфуми недешеві
На хустинці… Й на плечиках…
Сухі ноги… Туфлі мами
На підборах - точно чапля
Ледь приходить вже до тями
На побачення йде краля…
Дівка рада, сяють зорі
Чути пісню солов`їну
Хай збрехала та не горе
Що не схожа на Мальвіну…
Ну й нехай пожартували
Ми із подругою нині
Хай би горді не ставали
Оті хлопці ж наче свині…
То дівок перебирають
Наче лахи в секонд - хенді
Згодом роги наставляють
При любій, малій незгоді
Та за мить Назар в віконце
Раз - по - раз чомусь в тривозі
Де ж Тетянка, моє сонце
Ніяк впізнати не в змозі…
В телефоні, була інша
Щічки - яблучко спіленьке
І здавалася молодша
Де ж те, личенько гарненьке?
А ті губки - спіла вишня
Та коса майже по пояс?
Де ж струнка ділась, ця пишна
Хтів сказать щось, втратив голос….
А можливо заблукав я?
До серця сумнів, підкрався
Та ж адреса, що за краля?
За бузком, враз заховався..
Либонь, схожа на вампіра
На повіках блищить фарба..
На якогось мабуть звіра
Нащо ж лихо?Така карма?!
Обличчя - мов з`їв кислицю
Тіло холодом проймає
Зловити ж , хотів жар птицю
Сам себе в душі картає…
От дівчата, де ж порядність
А далі ж , чого чекати?
Самі топчуть свою чесність
Не можна їм довіряти…
Тепер знаю, я до скону
Не відповім, хай не дзвонить
Не повірю й телефону
Тож нехай інших розводить!
20.05.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2019
автор: Ніна Незламна