Чи живу чи конаю – не знаю
Хтось сторонній подумав би як,
Що спішу все життя й доганяю
Але так й не догоню ніяк.
Молодому мені, шебутному
Дала доля побачити світ,
Аж на старість вернувся додому
Та змінився, посивів і зблід.
Рідний край показавсь мені раєм
У якому лиш жити тай жить,
Та не знав я що й тиша карає
Що й від тиші теж серце болить.
Тою тишею серце холоне
Й винувата душа без вини,
В чорну тишу як в пропасть бездонну
Йде зі сходу відлуння війни.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837007
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський