Попрошу в дощу туману,
Напиваюсь грому й страху.
Зійду на гору і стану,
Безкрилим птахом.
Серце гупає наче звір,
Всесвіт безмежний мАліє.
Небо трісло з надлишку зір,
Знов аномалії.
Страшно, але я не кричу,
Падає зоряна злива.
Не чекаю лечу, лечу,
Поки ще можливо.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836891
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський