Те сталося давно
Випускали перші літаки
Було чорнобілим кіно
Ловили на них диваки
Не продавалася білизна
Носили довгі спідниці
Жали поля серпами
Складали у копиці
Техніки було замало
Тяжко працювали
Повертали вечорами
Пісні йдучи співали
Якось в обідню пору
Літак низенько пролетів
Одна дівка в полі
Із неї - сто потів
Швидко голову в копицю
Всі відкрила снасті
На плечах була спідниця
Заховалась від напасті
Пілот вміло на полі
Приземляє літака
"Садив він дівку Полю
На вороно́го сідака"
А вона йому з соломи
З острахом лепече
- Поклюй, поклюй іще
До мозку, ще далеко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836504
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2019
автор: Валентина Ярошенко