Іноді я сумую... скаже він їй ледь чутно,
навіть не дивлячись в очі, а просто проходячи повз.
В нашем огромном мире, снова наступит утро.
Только не сбудеться то, что до сих пор не сбылось.
Іноді ти мені снишся...скаже він їй у спину,
бо не потрібні більше їй його ніжні сни.
Хочется хоть немножко свою разукрасить рутину,
взяв разноцветные краски у этой поздней весны.
Іноді я її погляд бачу в очах перехожих...
скаже собі він подумки. Далі пірнувши в юрбу.
Ему так хочется счастья, и ей конечно же тоже.
Только не так-то просто свою изменить судьбу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2019
автор: Юлія Сніжна