Бережіть природу, як дзвінку скарбницю,
Алмази срібні та килими смарагдові неоціненні.
Бережіть ‒ як заповітну таємницю,
Усі штрихи прозорі, явні, приховані та незбагненні.
Бережіть природу, поважайте, як людину,
Не бийте, не калічте та ‒ ні ‒ не убивайте
Жодну непримітну та вражаючу долину.
Тонкі зв’язки із нею не ріжте ‒ розвивайте.
Бережіть природу, мов історію,
Таку миттєву і водночас віковічну,
Усю цю рушійну територію,
Таку застиглу і водночас динамічну.
Бережіть природу та захищайте, як свою родину,
Не виганяйте із домівок своїх сестер, братів.
Вони, як ми, у повнім праві споглядати мить-картину,
Усі ‒ від крихітки-планктону, до велетнів-китів.
Бережіть природу, мов коштовний діамант,
Не розривайте це тендітне та прадавнє коло.
Вона ‒ це чудесний, неймовірний дар ‒ талант:
Оживлювати цю планету ‒ все, що є навколо.
Бережіть природу, як свою дитину,
Підтримуйте її шлях. І його на власний розсуд ‒ ні ‒ не обирайте.
Кожну манеру, крихту, струну й клітину
Досліджуйте на волі ‒ і у в'язницю примарну ‒ ні ‒ не забирайте.
Бережіть природу, як неперевершену коштовність,
Яка просторами безмежними вібрує,
Яка малює й пише насиченість та неповторність
Й еволюцією майстерно маневрує.
Бережіть природу, ніби матір рідну,
Так м'яко, трепетно та ніжно обіймайте.
Десь розкішну, а десь зовсім-зовсім бідну,
Такою, якою є, «жінку» цю сприймайте.
Бережіть природу, як кохання,
Не зраджуйте та не грубіть.
Здійсніть головне її прохання ‒
«Прошу! Благаю! Не губіть!».
Бережіть природу, ніби спогади,
Її обличчя м'якої і в той же час суворої краси,
Різні рівні, вигини та погляди,
В'язкі краплини чистої ранкової сріблястої роси.
Бережіть природу, бо суспільство, а не люті звірі,
Хоч серед нас є й гірші за тварин.
Ми відповідаємо за неї майже в повній мірі,
За цей стрімкий незримий часоплин.
Бережіть природу, ніби почуття,
Не завдавайте їй тупого болю,
Не коліть, не тисніть пишні відчуття,
Не відбирайте її сутність ‒ волю.
Бережіть природу, прошу, не будьте браконьєрами,
Байдужими до її проблем,
Не розчленовуйте цей вир штучними бар'єрами,
Відповідно до своїх емблем.
Бережіть природу, як священні храми,
Де вогненно розливається велична гармонія,
Де сходяться дивовижні панорами,
Де шепоче вибухово лірична філармонія.
Бережіть природу, цінуйте, як своє життя,
Як кожну справжню невгамовну мить.
Кожне застигле та нестримане серце биття
Нехай лише дзвенить, а не щемить.
Бережіть природу, як здобуту нагороду,
Не вимагайте зайвого, її з країв не виганяйте,
Пильнуйте, як внутрішню та зовнішню свободу
І в фальшиві рамки та закони, прошу, не заганяйте!
Бережіть природу, не лякайте, як безжальні терористи,
Бо сума всіх шкідливих дій може дати наслідки фатальні.
Намагайтесь не отруювати, не колоти та не гризти.
Переглядайте свої думки. точки й враження персональні.
Бережіть природу, як свою країну,
Таку ж прекрасну, контрастну й незалежну.
Не лютуйте й не відтворюйте руїну,
Для неї страшну, далеку й протилежну.
Бережіть природу, ніби свою душу,
Не занурюйте у грань цю гострі ножі,
Не паліть водойм та не морозьте сушу!
Прошу! Будь ласка, не доводьте до межі!
Бережіть природу, бо якщо «ясна красуня» зникне,
То буде нікому радіть, кружлять, буять, плести.
Сонячна Система до нових земних пейзажів звикне,
А Земля лиш буде відблиск живих подій нести.
21.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836450
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2019
автор: Оля Тимошенко