Життя мов сон! І нам всім доведеться прокинутись!
Зазирнути у світ, про який так багато думок.
Поводир, засмутивсь від пробуджень людських, але дивиться:
Як хворіють вони від кошмарів, чикавши казок!
Від безсоння страждав, та безсмертя то вигадка грішних
Доведеться змиритись й заплющити очі на віки
Ті, що сплять, більш не зможуть кровинку свою потішити
Не тривож їхній спогад, не вгамують ніякі ж тут ліки!
Головне, не забудь, своїм сном поділитися з тим
Хто наповнив його мальовничими фарбами й щастям
Досить й слова, для того, щоб стати для нього святим
Ти підеш, він згадає тримання руки вздовж зап’ястя
Пробачай, перед тим, як будильник прогонить зі сну
Вибачайся, прощайся й не згадуй про тих, що забули
Кожен з нас, та й прокинеться, побачивши все наяву
Кожен з нас, та й залишиться в сні цім прекрасним минулим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836406
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Лінивий Євген