Зниклі вірші

Ще  одна  ніч...

Вставляєш  ключ…вернувся  ти  додому,
У  хаті  дим  стелився  по  стіні,
А  я  стою  в  туфлях  у  мікрофона,
Танцюють  тіні,  малюють  їх  вогні.
Чікаго-стиль  ввірвався  нам  в  кімнату,
Вініл,  прошу,  постав  у  грамофон,
Ми  будем  час  у  просторі  мотати,
Ігривий  свист  почую,  наче  фон..
Вино  стоїть  по  келихах  розлите,
Коралі  ніжно  шию  обтягли,
А  ми  немов  танцюєм  у  софітах,
Долоні  вмить  на  талію  лягли.
Поглянь,  сюжет  зійшов  із  кіноленти,
Ти  в  роль  ввійшов,  джект-пот,  мов  з  казино,
Жартуєш  ти,  люблю  я  ці  моменти,
Буденність  є?  хіба  не  все-одно?..

Любить  -  не  любить....
Кудлаті  білі  хмари  по  небу  розстелились,
Застигли,  мов  з  мольберту,  у  них  птахи  губились,
Немов  люстерко  мрії  для  сонечка        ставочок,
Проміння  опустило,  зробило  там  ковточок....
Ось  верес  розростався  і  плів  свої  кутки,
У  ньому  я  лежала,  думки  немов  нитки,
А  вітер  грався  ніжно,  сховався  у  траві,  
Лоскоче  нагло  пяти,  так  весело  мені.
Яке  яскраве  поле:  волошки  є  і  мак,
Ромашки  ще  вклонились,  немов  прислали  знак,
Пелюстки  вириваю,  гадаючи  сто  раз,
"Чи  любить  -  чи  не  любить",  дізнаюся  від  вас.
Одна  сказала:  "Любить",  а  інша  -  навпаки,
Тепер  я  вже  нащурилась,  насупились  хмарки,
Та  ти  смієшся  лагідно,  гойдаючи  в  руках,
"Яка  ти  ще  забавненька,  тебе  я  лиш  чекав".
Лишилась  я  ромашечок,  нехай  собі  цвітуть,
Мене  одну  кохаєш  ти,  у  цьому  є  вся  суть!

Він-мій
Він  -  мій  і  не  тягніть  до  нього  руки,
Минуле  ваше  зовсім  не  живе,  
Він  -  мій,  відчули  смак  розлуки,  
Пустіть  уже,  для  вас  це  все  чуже.
Він  -  мій,  у  вас  була  ця  змога,
Творити  щастя,  ніжність  і  тепло,
Він  -  мій,  вже  наша  йде  дорога,
А  ви  ж  кричали:  нам  все  все-одно.
Він  -  мій,  нікого  я  не  впущу,
Бо  серце  в  нього  тьохкає  моє,
Свою  я  душу  на  шматки  розпущу,
Від  вас  бороню  я  тепер  своє.
Він  -  мій,  він  вам  дарив  теж  квіти,
Сніданок  в  ліжко  з  кавою  в  руках,
Та  те  що,  ви  не  вміли  оцінити,
Просила  я  у  Господа  в  листах.
Він  -  мій!  Живе  тепер  в  любові,
Сім'я  дорожча  нам  завжди  й  за  все!
І  навіть,  якщо  ви  пройдете  поряд,
Не  гляне  він,  для  нього  я  -  святе!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836398
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Galkka2