Вірш друкується повторно,
який сьогодні кудись зник.
Прошу вибачення у тих, хто
коментував його.
Тут не моя вина...
------------------------------
Затаївши подих, я читаю,
Це колись написані слова,
Почерк цей я добре пам"ятаю,
Образ твій у пам"яті сплива,
Помістились ці слова в рядочку,
Мабуть, хвилювався, як писав.
Поцілунок свій приклав в куточку.
А слова для серця підбирав.
Кожне слово - це неначе подих,
Серце, що уміло так любить,
Дуже схоже з сонцем, яке сходить,
Що не перестане гріть й на мить.
Скільки ж це пройшло? Років без ліку!
І папір пожовк від давнини,
Буду пам"ятати я довіку,
Долі не забуду данини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836345
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2019
автор: Н-А-Д-І-Я