Колись я був людиною

Колись  я  був  людиною,
Я  серце  мав  колись.
За  тих  пульс  бився  хвилею,
З  ким  гидко  повелись.
За  тих,  хто  в  своїй  хаті
Ледь  з  холодом  боровся.
Хто  в  кволому  багатті  
Грів  руки  й  ноги  босі.

Колись  я  був  людиною,
Колись  я  й  душу  мав.
І  з  кожною  хвилиною
Втрачаю  лю́дський  стан.
Я  вже  забув  коли
В  останній  раз  кохав.
Зате  мої  столи  
Прогнула  купа  страв.

Колись  я  був  людиною,
Та  я  й  забув  коли.
Мабуть,  як  йшов  драбиною,
Та  потім  трон  дали.
Тоді  і  стерлись  грані,
Бо  був  я  діамант.
Тепер,  панове  й  пані,
Представлюсь,  депутат.

©Степан  Вишиватін

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836335
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2019
автор: Степан Вишиватін