Колись я був людиною,
Я серце мав колись.
За тих пульс бився хвилею,
З ким гидко повелись.
За тих, хто в своїй хаті
Ледь з холодом боровся.
Хто в кволому багатті
Грів руки й ноги босі.
Колись я був людиною,
Колись я й душу мав.
І з кожною хвилиною
Втрачаю лю́дський стан.
Я вже забув коли
В останній раз кохав.
Зате мої столи
Прогнула купа страв.
Колись я був людиною,
Та я й забув коли.
Мабуть, як йшов драбиною,
Та потім трон дали.
Тоді і стерлись грані,
Бо був я діамант.
Тепер, панове й пані,
Представлюсь, депутат.
©Степан Вишиватін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836335
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2019
автор: Степан Вишиватін