Слова...Слова...Дощем в свідомість
Падають стисло чи вроздріб.
Збурюють в серці теплий гомін,
Гоять шершавий ще поріз.
Мають вагу, або, - те маска,
Котру людина надягла.
Чужа душа, - то є загадка,
Її підкинуло життя.
Слово - зерно, що зріє в полі,
В сонці купається, цвіте.
Зазвичай, там всього доволі:
Полова й істина - святе?
Пусту полову час поглине,
Лиш слід залишиться гіркий.
А права істина не згине,
Запас у ній бо золотий.
Просте й заховане, відверте,
Відчеканюють словами крок.
Одне зігріє - милосердне,
Інше - натисне на курок.
22.05.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2019
автор: Валентина Ланевич