йшов по краю землі
по траві шовковистій під небом
розумівся на мові птахів
сьогоденність життя
поглинають роки
все що з нами за овид днів репом
і лиш свідками зорі
неймовірно далеких світів мерехтять
і чого не було
в нашій казці придуманій кимось
в дерев'яних вагонів
скрипуче-колісний шалман
непотрібний усім
кіл смертей чорним писаний гримом
хвиля зниклих навіки
у пітьму в сіру невідь у антироман
зла й добра суєта
млин цей вічний працює на тризну
вічну істину й зиск
шукачі чи знайдуть в цім краю
бо людей пошук цей
не цікавить шляхом безкорисним
мрія ж всіх там на небі
почивати в тій казці земній у раю
24.05.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836315
Рубрика: Нарис
дата надходження 24.05.2019
автор: Променистий менестрель