Я торкалась до Тебе. Цілком добровільно
Віддавала себе у полон почуттів...
При здоровому глузді я стаю божевільна,
Витікаю на волю з своїх берегів.
Я торкаюсь Тебе, кажеш я кінестетик?
Я уражена струмом у сто тисяч вольт!
Та від стану цього не існує таблеток...
Я у Твоїх руках, як заряджений кольт.
Я торкнуся Тебе, щоб залишити запах
Та тікає він знову крізь пальці мої...
Неіснуючий шлях у загублених мапах,
Що веде безпомильно в обійми Твої...
Це дотик об згубне моє веретЕно,
Я торкаюсь... щоб стати Твоїм міражем...
Давай корабель цей красиво назвемо
І далі красиво удвох попливем?
Я торкаюсь. Зникаю у Твоїх тенетах,
Потрапляю у пастку своєї душі...
Залізаю у шафу до свого скелету
І вірю у те, що ми вже не чужі...
Я торкаюсь до Тебе. Ти мене обіймаєш,
Пригортаєш до себе, як було колись...
У свій дотик прохання німе загортаю -
Ти хоч раз до моєї душі доторкнись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836147
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Infenochka