Пишаюсь, що Українкою зовуть.
Дивлюсь ,на землицю з пташиного польоту...
о ,який цей світ прекрасний з висоти?!
I мій сизокрилий птах є за пілота.
милуюсь ,пейзажем божої краси.
У грудях, переповнює радість світла
Зима, а чи спека.. день, як в горнилі,-
Виблискує сонце небесна палітра
відлунюють голоси журавлинні.
Люблю ,тишу і споглядаю на зорі
як вітер жене хмаринки сяє сонце
I вітають мене стрункі тополі
подають, віти руки у моє віконце.
Від сонячних променів зникає імла
нічка відходить в зоряні планети
небо розсипає роси квітне весна
і солодить душу пісня сонети.
Дякую ,Богу за всякі ласки земні
що я народилась в Україні.
тут все є моє діброви ,ліси ,гаї...
яблуневий сад, трави на долині.
Я поспішаю, додому в Отчий дім,
де є святі могили шумлять ясени.
Віддати, шану і поклонитись всім.
зацілувати ,землю рідні стежки.
Птахою, все обнімаю від краю до краю.
Де у полі ,червоні маки цвітуть.
О ,як я люблю ,тебе мій тихий раю?!...
Пишаюсь,що українкою мене зовуть.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836088
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2019
автор: Чайківчанка