Як вдихнулося повітря,
Стали ми надто бажаним,
Відображенням того кращого,
Що не затьмарилося ще
Втомою,
Зазіханням,
Сумнівом
І розіп'ятими обіймами.
Не гонюся за тінню,
Вона під дією світла
Лавою стає,
Хай стугонить,
Але не сутеніє.
Коли захочеш
Бути подорожнім,
Не забудь, скільки
Доріг
Так і лишилися
Безслідними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2019
автор: Олена Ганько