Так хочеться поїхать у такі края,
де тільки жінка,я і дітлашня.
А ще не має телефона і "соц-сіті",
де можна босими ногами ходити по землі.
Шум від авто і страх-"що скажуть люди",
щоб я упевнений-його ось,тут не буде.
І відпочити,пожити без суєти,
без буденного того,що звикли ми.
Можливо моя мрія і недосконала,
але хочу,щоб ,простота і радість панувала.
І панувала в усьому тілі і душі,
а ще хочу,щоб було це-у радість дітлашні.
Це тільки мрія і я не знаю,чи я б так жив,
тому хочу ,хоч місяць щоб -так я відпочив.
А потім повернуся у буденне це життя,
щоб були заряджені тіло і душа.
Цього не буде,ця мрія не здійсненна,
і дітлашня бажає,щось буденне.
Який,це відпочинок без інтернету-
сучасне треба їм,щоб блище до прогресу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836012
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: Бабич