Ми стали на шлях у нікуди.
Зворотню дорогу хтось витер
Із мапи. Утома, мов пута,
Пустеля, безлюддя. Лиш вітер
Шепоче: "Йдіть далі". Навіщо?
Не мій. Не твоя. Не судилось.
А сонце безжальне все вище,
І янголи сходять на крилос
У храмі. Не так принципово
Чия врятувала молитва,
Промовлене потайки слово
До Бога чи вищого світла.
Живі - та чужі. Програли.
Навчитися б нарізно жити.
Вже й янголи плачуть над нами -
Сумні ненароджені діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836002
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: макарчук