Мале дитя в автобусі сиділо,
Над ним дві бабці, мама і ще хтось
Ізнизу догори на світ дивилось,
Хотіло встати – так мені здалось.
А мама коршуном, а мама у пожертві
Казала: - Ще настоїшся, повір.
Бо вірила, сердешна, що до смерті
Стояти – святий подвиг матерів.
Юнак в автобусі сидів, дівча стояло,
І відвертало погляд у вікно.
А совість в хлопця ще з дитинства спала,
Як розбудити, бідну,не навчив ніхто.
Пройшли роки, коли старим дідусем
В автобус сів, і ноги вже не ті,
Сказала хлопчику маленькому матуся:
- Сиди, ти ще настоїшся в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835993
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: Волинянка