ВИЛЮБИ, СОНЦЕ, МЕНЕ

Вилюби,  Сонце,  мене  аж  до  безконечності  сивих  доріг…
Виспівай  щемне  у  вітри,  що  плетуть  оберіг.
Викупай  душу  —  молю!  У  маніжненьких  росах  світання.
Мрію  мою  —  ковалю  —  у  підкову  —  надій  воскресання.
Викреши,  серце,  іскрини,  що  в  зорі  запалають  кострищем,
Виніжи  думи  неспинні,  що  в’ються  барвінком  над  попелищем.
Виголуб  щастя    —  крилате  в  сюжетах  неспинного  лету,
Вималюй  голосом  шати  —  над  мороком  —  Раю  лібрето.
Визвучи  сни…  і  сяйне  вічності  гливий  поріг…
Вилюби,  Сонце,  мене  аж  до  безконечності  сивих  доріг!

………………………………………..05.08.11

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2019
автор: *SELENA*